Про аромат від Filippo Sorcinelli
Сподіваюся, ти станеш одержимістю,
бо допомагаєш жити.
Ти затемнюєш фальшиву реальність
і дієш у тіні,
скасовуючи межу.
Дванадцятий аромат монолітної колекції UNUM прагне осмислити емоцію всіх емоцій - страх, майже традиційно беручи за відправну точку уривок з Євангелія від Матвія, де розповідається притча про десять дів, з якої запозичено й назву. Йдеться про жінок, які передбачливо відклали олію, щоб живити свої лампи в момент приходу жениха. Ми знаємо, що з десяти жінок лише п'ять - названі саме розсудливими - візьмуть участь у весільній учті, тоді як інші, які пішли шукати олію для своїх ламп, повернувшись, знайдуть двері зачиненими. «Господи, відчини нам», - скажуть вони, коли прийдуть, почувши у відповідь: «Воістину кажу вам: не знаю вас». Ми також знаємо, що, чекаючи, вони теж заснули, але були готові прокинутися й приготуватися, щоб радіти приходу жениха: «Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години», - читаємо в Матвія. Але це лише початок. Насправді ідея полягає в тому, щоб піти ще далі за євангельські слова й зустрітися зі страхом набагато інтенсивніше й глибше, там, де живуть навіть суперечливі емоції, піддаючись звабливому чару небезпеки, своєрідному «amor fati», як стверджував Ніцше, тобто присутності некерованого. Цей елемент пронизує хорор-літературу й не тільки і є саме владою неконтрольованого над нами. Однак страху завжди потрібне ще щось, щоб бути страхом: не відсутність мужності, а присутність того, чого ми бажаємо найбільше. Те, що залишається найвищим прагненням більшості людей, водночас приносить і лихо. Це свобода. І цей парфум випромінює ідею руйнування, добровільного мовчання та внутрішнього занурення, необхідного, щоб заглибитися в корито існування, заховане в найвіддаленіших глибинах шкіри.
Але контроль над страхом породжує потяг до нього, аж до того, що ми відчуваємо насолоду від страху, який самі шукаємо, хочемо й тримаємо під контролем. Адже людина оповита жахливою долею, а наше суспільство, через насильницьке масове уподібнення, хоче оглушити себе й заперечити істину, тобто Буття-для-смерті. Тільки так людина стає я у власній найглухішій і найтемнішій тіні й виявляє свою справжню природу, складену з протиріч і бажань. Адже перед обличчям страху народжуються первісні потреби видимого безладу, до яких належить і приспаний, прихований та небезпечний еротизм, що робить можливим неможливе.
Упаковка, суворо витримана в естетиці колекції UNUM, цього разу закрита холодною прозорою плівкою та сріблястою етикеткою. Сріблястий флакон, своєю чергою, поміщений у «глухий» чорний оксамитовий мішечок, запечатаний термоусадковою оболонкою, яку буквально потрібно розрізати металевими ножицями, що лежать усередині коробки.
Перед обличчям життя, на планеті крихких істот, після майже релігійного падіння в царство пороху, втративши будь-які надійні орієнтири, людина нерозривно пов'язана зі страхом, приречена блукати нічними сторонами душі й у тій кімнаті відчувати, мов тьмяне світло, що надає кінцівкам потворних викривлень, зупиняючись і розділяючи монструозні речі, які прагнуть пожерти благопристойність, знаходячи насолоду в тому, щоб душити душі, рахуючись уже не з балансами життя, а з формою спасіння, що віддаляється все далі.
